Консультація для батьків "Поради вчителя-логопеда уважним батькам"

Ви народили найрозумніше і найкрасивіше дитя, яке схоже на Вас! Приємно тішитися від ніжного «Агу», імітувань голосу мами чи інтонації тата. Найкраща у світі посмішка немовляти заспокоює Вас. Пізніше, маленьке єство починає спілкуватись з Вами і Ви розумієте, що, ось, нарешті, - ви батьки! Зі спілкування починається пізнання навколишнього світу. Спілкування, врешті, допомагає виховувати крихітку… А далі – перші слова, речення, які перетворюються у смішні висловлювання. І знову це тішить Вас. Вам здається, що все гаразд і Ви заспокоюєтесь. Немає звука, незвична вимова - вибалакається!

Психофізичне виховання дитини починається і формується у ранньому дитинстві, в сім’ї, на прикладі мовлення рідних та близьких людей: матері, батька, дідуся, бабусі, старших сестер та братів… Уважні батьки помічають, що дитина ніби копіює дорослого, намагається повторювати певні рухи, в тому числі і язиком, губами, ніби намагається показати, яка вона чемна і слухняна.

Існує думка, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги дорослих. Начебто дитина сама оволодіває правильною вимовою. Насправді, невтручання у процес формування дитячого мовлення майже завжди стає причиною відставання дитини в розвитку. Мовленнєві недоліки обростають різноманітними психологічними вадами і з великими труднощами переборюються у наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були створені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб з раннього віку немовля чуло правильне, чітке мовлення, на фоні якого буде формуватися його особисте. Покажіть дитині, як брикати губами, облизуватись язиком, спробуйте показати, як ви надуваєте щічки, посміхаєтесь. Грайтесь з немовлям і воно відповість! Невпевнені рухи? Але це стане початком формування мовлення, в тому числі і звуковимови.

Коли дитятко підросте, не говоріть до нього його мовою: «пісьлі», замість «пішли», «мольоцько», замість «молоко», - це гальмує розвиток мовлення. Потрібно чітко вимовляти складні слова, деколи багато раз, лице в лице. Щоб дитина не тільки відтворила на слух, але і скопіювала ваші рухи, зазираючи до вашого рота. Звертайтесь безпосередньо до дитини, і вона матиме мотив до відповіді. (Потрібно привчати своє чадо дивитися на того, хто говорить. Тільки тоді воно перейматиме правильну артикуляцію.)

Дослідження показують: для того, щоб дитина успішно оволоділа словом, вона має його почути багато разів, а щоб почала активно його використовувати у власному мовленні, ще більше (близько 70 – 90 разів). Тобто, нові слова Вашим малятам потрібно повторювати частіше. І саме батьки, а не вихователі чи психолог повинні знати свою дитину найкраще, займаючись з нею у вільний час, зрозумівши, що їй по силі, а що ні.

В нормі, діти двох років починають складати речення. А на 5 – 6 році життя вміють конструювати речення в умовах конкретної ситуації. Тому важливо дитину навчити слухати запитання і давати на них відповідь. Описувати предмети, порівнювати їх між собою - це простимулює у дитини самостійні висловлювання.

Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушення та затримки загального розвитку дитини, до труднощів у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і сучасних реалій. Тому логопеди завжди попереджають батьків, та застерігають їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Причини мовленнєвих порушень:

При нормальному ході мовного розвитку не пізніше, ніж до 5-6 років дитя повинне опанувати правильну вимову всіх звуків мовлення. Якщо цього не відбувається, то така затримка свідчить про наявність особливих причин, що заважають дитині своєчасно опанувати правильну вимову звуків мовлення. У такому випадку доводиться говорити про порушення, дефекти звуковимови, що вимагають спеціальної логопедичної допомоги.

З неправильною вимовою звуків у дітей ми зустрічаємося дуже рано, вже в молодших групах дошкільної установи. Проте це найчастіше - тимчасові (фізіологічні) порушення звуковимови.

У міру дозрівання мовного апарату дитини поступово удосконалюється і його звуковимова, все більш і більш наближаючись до зразка мовлення дорослого.

Абсолютно необхідною умовою є правильне, виразне і неквапливе мовлення дорослих людей, що оточують дитину. Це той зразок для наслідування, якому дитя слідує в нелегкому для нього процесі опанування правильної вимови звуків. Якщо такий зразок відсутній, то засвоєння правильної артикуляції звуків стає важким, а іноді - неможливим. Про це свідчать, наприклад, випадки досить широко поширеної «родинної картавості», яку дитя засвоює, наслідуючи батькам.

Зовсім неприпустимо «сюсюкання» дорослих з дитиною. Вона позбавляється не лише правильного зразка для наслідування, але і стимул-реакції для поліпшення своєї звуковимови: адже дорослим подобається його мовлення, і вони самі наслідують йому!

Причинами патології дитячої мовлення можуть стати:

• Різні несприятливі дії, як у внутріутробному періоді розвитку, так і під час пологів.

Від часу ураження в значній мірі залежить характер аномалії розвитку мозку в цілому. Найбільш важке ураження мозку під впливом різних шкідливостей (інфекцій, інтоксикацій) зазвичай виникає в період раннього ембріогенезу, наприклад, на 3-4 місяці внутріутробного життя, в період найбільшої диференціації нервових клітин. Залежно від того, які відділи нервової системи найінтенсивніше розвиваються в період впливу того або іншого шкідливого чинника, недорозвинення може стосуватися переважно рухових, сенсорних, мовних або інтелектуальних функцій. Серед причин, зухвале пошкодження або недорозвинення мозку, найбільш частими є інфекції або інтоксикації матері під час вагітності, токсикоз, родова травма, асфіксія - недостатність кисневого постачання мозку, несумісність крові матері і плоду по резус-фактору, захворювання центральної нервової системи.

• Різні захворювання в перші роки життя дитини.

Особливо згубними для розвитку мовлення є часті інфекціонно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліт і ранні шлунково-кишкові розлади.

• Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

• Спадкові чинники. Наприклад, природжені дефекти мовного апарату: незрощення верхньої губи, щелепи, м′якого і твердого піднебіння; масивні і короткі під′язикові вуздечки; зміни форми і відносної величини щелеп; патологічне розташування і форми зубів верхньої і нижньої щелеп.

Таким чином, велика роль у виникненні мовленнєвих порушень, у тому числі і загального недорозвинення мовлення, належить генетичним чинникам. У цих випадках мовленнєвий дефект може виникнути під впливом навіть незначних несприятливих зовнішніх дій.

• Куріння під час вагітності, вживання алкоголю.

• Несприятливі соціально - побутові умови, що приводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, порушенням емоційно-вольової сфери і дефіциту в розвитку мовлення.

• Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності.

Якщо вплив цих чинників поєднується хоч би з нерізко вираженою органічною недостатністю центральної нервової системи або з генетичною схильністю, то порушення мовленнєвого розвитку набувають стійкішого характеру і виявляються у вигляді загального недорозвинення мовлення.

Під поняттям ЗНМ у сучасній логопедії розуміють складні мовленнєві розлади, за яких у дітей з нормою слуху та інтелекту спостерігають відхилення у формуванні мовленнєвої діяльності, тобто порушеня засвоєння всіх компонентів мовленнєвої системи (лексики, граматики, фонетики, фонематичних процесів).

Діти в самостійному та відображувальному мовленні припускаються значної кількості помилок у відтворенні складової структури слова. Можна спостерігати такі типові помилки:

• скорочення складової структури слів за рахунок випадання цілих складів (вадоз — водолаз, бабан — барабан);

• додавання зайвого складу, особливо під час збігу приголосних (талава, тилава — трава) або за подібністю (шубака — шуба, телеля — теля);

• перестановка складів у слові (морашки — ромашки, ядиги — ягоди, кабажан — баклажан);

• об’єднаняі складів двох слів (копатом — копати лопатою, ріжом — різати ножем, совіник — совок і віник).

• уподібнення складів один до одного (лалабан — барабан, лелебус — тролейбус).

Треба звернути увагу на те, що опанування складової структури слова не залежить безпосередньо від уміння вимовляти окремі звуки. Спотворення окремих звуків не є причиною порушень складової структури слова. В основі механізму цього порушення лежать не труднощі моторної реалізації звуків, а несформованість кінетичних образів слів. Щоб виправити, а, краще, попередити специфічні дитячі помилки під час формування складової структури слова, на І етапі роботи важливо зосередити увагу дитини на різниці між словами за складовим розміром, тобто за кількістю складів у словах. Мета II етапу полягає в навчанні дітей розрізняти склади і швидко переключатися з одного складу на інший. На III етапі роботи основна мета — навчити розрізняти складові системи слів і таким чином усунути порушення, що проявляються в об’єднанні складів із різних слів. Мета IV етапу роботи — подолання скорочень слів, особливо під час збігу приголосних у слові. Дидактичні вправи на V етапі роботи сприяють усуненню перестановок складів у межах слова. На різних етапах роботи необхідно надавати перевагу то слуховим, то артикуляційним вправам.

Ігрові завдання та ігри для роботи над порушенням складової структури слів та їх профілактики.

Відтворення складового ритму слова. Робота над немовленнєвим ритмом з опорою на рухи. Вправи:

• відтворення контура слова в найпростішому вигляді; вимовляння сполучень із 2, 3, 4 однакових складів;

• відстукування ритму з певним інтервалом (швидко — помірно — повільно).

Дати дитині завдання: «Стукай так, як я рахую». Дитина в такт підрахунку плескає в долоні. Змінювати ритм: то швидше, то повільніше.

Увагу дитини слід зосередити на різниці між словами за складовим розміром, тобто за кількістю складів.

2. Відтворення ритму за кількістю ударів. Вправи: відстукувати по 1, 2 або 3 удари: І, І, І; II, II, II; III, III, III. Дитина повторює.

3. Розрізнення слів за кількістю складів.

«Великі та маленькі слова»

Пояснитидитині, що є слова «великі, довгі, які ми вимовляємо довго» (ма-ши-на, ве-ло- си-пед) і «маленькі, короткі, які ми вимовляємо швидко» (м’яч, дім).

4. Розрізнення слів за ритмічним малюнком:

називати кілька лексем (мак, пух, кіт, машина, павутина) і запропонувати дитині підняти руку, коли почує довге слово. При цьому в такт вимови дорослий відстукує кількість складів, щоб дитина відчула різницю в довжині слів; після цього вправу проводять в іншому варіанті: дитина повинні впізнає найкоротше слово з певної кількості лексем.

5. Розрізнення кількості складів у складовому ланцюжку.

З цією метою проводять гру «Хто прий­шов?»: (зайчик стукає в двері: тук — тук; вовк: тук).

6. Робота над складовою структурою слова проводиться з використанням тільки збережених звуків раннього та середнього онтогенезу: а, у, о, и, і, е, м, п, т, к, н, в, д

Гра «Хто як співає?»

Показати малюнки тварин і птахів. Дорослий імітує їх «спів» (курка — ко-ко, гусь — га-га, ко­рова — му-му, пташка — ку-ку). Потім ці звуки повторює дитина.

1. Виконувати артикуляційні вправи, що спрямовані на переключення з однієї артикуляційної позиції на іншу.

Дитині пропонують виконувати за наслідуванням різні вправи, наприклад: витягувати губи в трубочку й розтягувати їх у посмішку.

2. Артикуляційні вправи поєднують з вимовлянням окремих звуків: [у], [і], [а] тощо.

3. Відтворення складних рядів із букв на позначення голосних: [ау],[уа], [ауі].

Різноманітні спотворення, порушення складової структури будови слова зустрічаються і в нормальному мовленнєвому онтогенезі. Ці недоліки легко можна скоригувати під час цілеспрямованого навчання. У той же час тільки в процесі формування вміння відтворювати слово в його повній складовій структурі можна подолати характерні та стійкі порушення складової структури слова.

Особливості помилок складової структури слова обумовлені низьким рівнем фонематичних (сенсорних) та артикуляційних (моторних) можливостей дитини. Помилки, яких діти припускаються в перестановці, додаванні, уподібненні складів означають несформованість фонематичного сприйняття. Переважання помилок типу скорочення кількості складів, скорочення звуків під час збігу приголосних вказує на порушення артикуляційної сфери.

Саме тому працювати слід у двох напрямах:

1)розрізнення й відтворення структури слова;

2)проведення слухових та артикуляційних вправ.

Спотворення окремих звуків не є причиною порушень складової будови слова. В основі ме­ханізму порушень складової структури слова ле­жать не труднощі моторної реалізації звуків, а несформованість кінетичних образів слів.

Дидактичні ігри з формування складової структури слова

Ігри з м'ячем

«Великий - маленький»

Дорослий називає предмет та кидає м'яч дитині. У відповідь, дитина називає предмет в зменшувально-пестоивій формі і повертає м'яч.

Будинок - будиночок

Слон - слоник

Стіл - столик

Ніс - носик

Кущ - кущик

«Доскажи слово»

Дорослий говорить слово - дитина називає, заздалегідь обумовлене закінчення.

...(ка) : кад-..., бан-..., гай-..., пап-..., кач-..., боч -..., кеп -...

...(ва) : бук-..., ла..., ай-..., хал-..., кан-..., маль-…

... (лі) : туф-..., кег-..., ваф-..., пет-..., саб-..., крап-...

... (но) : вид-..., вік-..., п'ят -..., тем-..., віль-...

«Чиє дитинча?»

Дорослий називає дитинча, дитина кидає м'яч і називає його маму.

Вовченя - вовчиця

Зайченя - зайчиха

Теля - корова

«Мій дзвінкий, веселий м`яч»

Дитині пропонується відбивати по складах вірш:

Мій дзвінкий, веселий м`яч,

Ти куди пустивсь навскач?

Жовтий, білий, голубий,

Не тікай від мене, стій!

Ігри з рухами «Робот»

На підлозі розкладені сходи з картон, або різнокольорові килимочки (або крейдою намальовані на асфальті) . Дитині пропонується пройти слово, крокуючи на кожен склад.

Ве-ло-си-пед

Ма-ши-на

Ро-бо-та

Ві-ник

Пі - вень

Го-ди-нник

«Збираємося в дитячий садок»

Потрібні ляльки хлопчика і дівчинки. Дитині пропонується вибрати з предметних картинок одяг для хлопчика і дівчинки. В русі, промовляючи слова, віднести картинку до потрібної ляльки.

Ок-са-ни-на шап-ка.

Ок-са-ни-на шу-ба.

Ва-силь-чи-на со-роч-ка.

Ва-силь-чи-на куртка.

Ва-силь-чи-на чо-бо-ти

«Нехочуха»

Дорослий називає дію, дитина виконує її – але каже, що не хоче це робити.

Даша, стрибай. – Не хочу стрибати.

Даша, ходи. – Не хочу ходити.

Даша, присідай. - Не хочу присідати.

Даша, лети. – Не хочу літати.

«Плутанина»

Дорослий називає слово, переставляючи склади. Дитина називає слово правильно.

Ло-та-па- лопата

Мо-то-лок - молоток

Жі-ли - лижі

Ла-пи - пила

Шановні батьки, від вас залежить майбутнє ваших дітей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, включити її у цілеспрямовану роботу. Тільки у співпраці з дитиною ви зможете досягти бажаного: навчити відрізняти правильну звуковимову від дефектної, сформувати навички самоконтролю за власним мовленням, збагатити словниковий запас, удосконалити зв’язне мовлення, розвинути увагу, пам’ять, інтелект, підготуєте до успішного навчання у школі.

Пам’ятайте: правильне мовлення – це не тільки чітка звуковимова, а й уміння грамотно висловлювати власні думки, це загальний розвиток і культура, успішність дитини в цілому. І не забувайте, що формування мовлення, тільки поєднуючись з розвитком інших психічних процесів, розгортанням ігрової діяльності, забезпечує гармонійне становлення повноцінної дитячої особистості.

Сподіваємось, що представлені завдання та дидактичні ігри та запропоновані методичні поради допоможуть вам вчасно попередити мовленнєві

порушення та успішно подолати їх, а спільні корекційно-розвивальні заняття

принесуть вам і вашій дитині цікаві та корисні моменти спілкування.